Відщебетати, -чу́, -чеш, гл. Окончить щебетать.
Джеркота́ти, -кочу́, -чеш, джеркоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. = Джерґотати. Яка мальована та штучна птиця! вертиться, джеркотить, по дереву скака. Все тямлють, джеркотять, як гуси по німецьки. Жиди джеркочуть тілько та дурять людей хрещених.
Засла́ння, -ня, с. Ссылка.
Збу́тяно нар. Сбыто съ рукъ. Продав, аби збутяно.
Кавуниця, -ці, ж. = кавунка.
Перерепанка, -ки, ж. Треснувшій плодъ; потрескавшійся предметъ.
Покукнути, -ну, -неш, гл. Выглянуть.
Спрягти, -жу, -жеш, гл. Изжарить. Одарка не забарилася розігріти ковбасу, спрягля ще яєшню.
Тратити, -чу, -тиш, гл.
1) Расходовать, проживать, тратить. Сам бачу, що худобу трачу. Що тобі у руки не дай, усе тратиш.
2) Терять, губить. А я плачу, літа свої марно трачу. Служба вільность тратить.
3) Казнить, лишать жизни. Вдовин-синонька тратити гадають. Була дівка така. І вона мала четверо дітей.... ті діти тратила.
Хвацький, -а, -е. Молодецкій. Хвацьке запорожське військо викоренили.
