Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
Войний, -а, -е. Воинственный; военный. Із якої сторононьки у гостину сподіватись: чи з Чорного моря, чи з чистого поля, чи з славного із войного люду Запорожжя?
Кліпати, -паю, -єш, гл. Моргать, мигать, хлопать глазами. Бувайте здорові, мої чорноброві! Кліпайте очима, коли ласка ваша. Сидить та очима кліпає.
Окоммкнуть нар. Въ одно мгновеніе, мигомъ.
Підточувати, -чую, -єш, сов. в. підточи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) О червяхъ, мышахъ: подтачивать, подточить, подъѣсть. Робак підточив (яблуню).
2) Наставлять, наставить, пришить кусокъ матеріи.
3) Цѣдить, нацѣдить въ добавку. Підточи наливки в пляшку.
4) Просѣивать, просѣять зерно на решето.
Повтикати, -ка́ю, -єш, гл. Воткнуть (во множествѣ). Повтикав кілки.
Прорізати Cм. прорізувати.
Рвачкий, -а́, -е́ 1) Легко рвущійся. Рвачкі нитки.
2) О вѣтрѣ: порывистый.
Сивоусий, -а, -е. Сѣдоусый. Заворожи мені, волхве, друже сивоусий. Співак сивоусий.
Увібратися, уберуся, -решся, гл. = убратися. А надовго вашої роботи буде? — Та коли б у два тижні ввібралось.
