Виказувати, -зую, -єш, сов. в. виказати, -жу, -жеш, гл.
1) Обнаруживать, обнаружить, открывать, открыть, высказывать, высказать. І ушки в мене сміються, так ними (дітьми) втішаюся, та їм сього не виказую. Виказує на тебе, що ти з ним крав.
2) Выговаривать, выговорить, высказывать, высказать. Лає чоловіка та виказує.
Зарича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заревѣть. Корова... прийшла домів та й заричала. Вів зариче.
Заскоро́дити Cм. заскороджувати.
Комірка, -ки, ж.
1) Ум. отъ коме́ра. Відчиняй, пане, комірку, давай гребцям горілку.
2) Cм. бердо и блят.
Мі́стечко I, -ка, с. Ум. отъ місто.
Опиряка, -ки, м. = упиряка. Дивиться він, аж там єсть опиряки і возять відьом туди, на ту гору.
Позатихати, -хаємо, -єте, гл. Затихнуть (о многихъ). В людських хатах все було позатихав, все посне.
Полупетро, -ра, м. День 30 іюня, соборъ дванадесяти апостоловъ. Це діялось на Полупетра.
Увиляти Cм. увилювати.
Штола, -ли, ж.
1) Глубокая впадина въ скалѣ.
2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: штола. Скала.
