Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позичати

Позичати, -ча́ю, -єш, сов. в. позичити, -чу, -чиш, гл. 1)у кого. Занимать, занять, брать, взять въ долгъ. Ой піду я до сусіда воза позичати. Мет. 12. 2) — кому. Одолжать, одолжить кому, давать, дать въ долгъ. Одна бере і другим позичає, а друга не бере й другим не дає. Ком. II. 50.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 264.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗИЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗИЧАТИ"
Виповзати, -заю, -єш, сов. в. виповзти, -зу, -зеш, гл. Выползать, выползти.
Зазна́йбіда, -ди, об. Горемыка. Волын. г.
Капелюшок, -шка, м. Ум. отъ капелюх.
Наги́й, -а́, -е́ Нагой, голый. Аби душа сита та тіло не наю. Ном. № 9891.
Невважний, -а, -е. Невнимательный.
Пишноцвіт, -ту, м. Роскошный цвѣтокъ. Пишноцвіти зісхли й помарніли. Млак. 13.
Під'язичниця, -ці, ж. Родъ дѣтской болѣзни. ЕЗ. V. 83.
Приваб, -бу, м. = приваба. Желех.
Сака, -ки, ж. Бочка водовозная. КС. 1882. XI. 580.
Употрійні нар. Втрое. О. 1861. XI. Свид. 36.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗИЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.