Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позичати

Позичати, -ча́ю, -єш, сов. в. позичити, -чу, -чиш, гл. 1)у кого. Занимать, занять, брать, взять въ долгъ. Ой піду я до сусіда воза позичати. Мет. 12. 2) — кому. Одолжать, одолжить кому, давать, дать въ долгъ. Одна бере і другим позичає, а друга не бере й другим не дає. Ком. II. 50.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 264.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗИЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗИЧАТИ"
Жи́дів, -дова, -ве Принадлежащій еврею.
Заметли́читися, -чуся, -чишся, гл. = замотиличитися.
Застели́ти, -ся. Cм. застеляти, -ся.
Клишоногий, -а, -е. Косолапый.
Підмантачувати, -чую, -єш, сов. в. підмантачити, -чу, -чиш, гл. Слегка точить, поточить косу. Херс. у.
Подріжнятися, -ня́юся, -єшся, гл.кому. Подражать кому. Вх. Лем. 452.
Посколупувати, -пую, -єш, гл. Сковырять; исковырять (во множествѣ).
Похіснуватися, -нуюся, -єшся, гл. = покористуватися.
Розчесати, -ся. Cм. розчісувати, -ся.
Туркіт, -коту, м. Стукъ, шумъ. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗИЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.