Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

позлягати

Позлягати, -гаємо, -єте, гл. = полягати. Спать позлегаютъ. Чуб. V. 795.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 265.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗЛЯГАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЗЛЯГАТИ"
Білослива, -ви, ж. Порода сливъ — съ бѣлыми ягодами. Желех. Шух. І. 109.
Верея, -реї, ж. Ось, на которой ходить дверь; столбъ, на который навѣшены ворота. КС. 1882. IV. 171. Поставивши ворота з вереями. К. Іов. 85.
Відігнати Cм. відганяти.
Запи́туватися, -туюся, -єшся, сов. в. запита́тися, -та́юся, -єшся, гл. = запитувати. Запитайся, брате, яка моя доля. Чуб. V. 764.
Зду́хвина, -ни, ж. и зду́хи, -хів, м. мн. = здуховина. Так здухи й ходять у вола. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Кишнути Cм. кишкати.
Клюк Ii, -ка, м. Родъ деревяннаго крюка, колышекъ или деревянный гвоздь, загибающійся подъ прямымъ угломъ; употребляется при постройкахъ для прикрѣпленія жердей, на него запираются ворота и пр. Шух. І. 91, 87.
Мовча́к, -ка, м. Молчаливый, безотвѣтный человѣкъ. Н. Вол. у.
Прорікати, -ка́ю, -єш, сов. в. проректи, -речу, -че́ш, гл. Изрекать, говорить, сказать. Порано ще, панове громадо, прорікати слово остатнє про Тараса. К. (О. 1861. VI. 28). Не прорік ні слова. Г. Барв. 28. Вдово небого, прорік я слово, чи багато дітей маєш? Чуб. V. 820.
Чемний, -а, -е. Вѣжливый, учтивый. На тім стільчику чемний молодець на гуслі грає, красно співає. Чуб. III. 274.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЗЛЯГАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.