Димови́ще, -ща, с. Пожарище, пепелище.
Жерде́ля, -лі, ж. Абрикосъ.
Їхній, -я, -є. = їх. Стає їм (звірам) їхнього розуму тільки на те, щоб вимостити гарне кубельце. Перейшов у їхню віру.
Кийочок, -чка, м. 1) Ум. отъ і. кий. 2) Небольшая палочка, обвязанная вишневыми ягодами сверху до низу, кромѣ кончика, за который держить рука.
Клямка, -ки, ж. Щеколда. Коли чує, — хтось лапає біля клямки; відчинив двері. Клямка запала. Дѣло кончено, поздно ужъ. Ум. клямочка. Вона зараз притягне залізну клямочку з гвіздочком.
Лима́н, -ну, м. 1) Лиманъ, расширенное устье рѣки. Чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє. Сине море звірюкою то стогне, то виє. Чорним морем далеко гуляли... На лиман-ріку іспадали, к Дніпру-Славуті низенько уклоняли. 2) Большое и глубоководное озеро, незаросшее камышемъ. 3) Раст. Ranunculus acris.
Недаленний, -а, -е. Недалекій, ближайшій. Доїздимо до шинку недаленного, — гульк, аж там чоловік завісився.
Обіперти, -ся. Cм. обпірати, -ся.
Огребки, -ків, м. мн. Остатки корма домашняго скота. Огребки — ті, що на грядки накладають.
Похиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. похилити, -лю, -лиш, гл.
1) Склонять, склонить, наклонять, наклонить. Скрізь же ти, буйнесенький, по полю гуляєш, шумиш, гудеш, висвистуєш, тирсу похиляєш. Тогді Кішка Самійло... на чердак виступав, червонії, хрещатії, давнії корогви із кишені винімав, роспустив, до води похилив.
2) = похилятися, похилитися. «Десь у мене був з кулями гаман, — я ж тобі гостинця дам». Як став йому гостинці посилати, став татарин з коня похиляти. похилило на нас. Склонилось въ нашу сторону.
3) Преимущ. сов. в. Пойти куда. Хведір... тихо похилив по за церквою.
