Докона́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Довести до послѣдней крайности, доканать. Я знаю, братці, рознеслась чутка, що вороги Лисенка доконали, закатували голодом в темниці. 2) — свого́. Добиться, достигнуть какой либо цѣли. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Мушу доконати свого. 3) — свого́ сло́ва. Сдержать свое слово. А чому ж ти свого слова не доконала? Казала, що зробиш та й ні. Ти, Марусю, неправду сказала, свого слова та й не доконала.
Наповпере́д нар. Впереди всего; прежде всего.
Німець, -мця, м. 1) Нѣмецъ. 2) Родъ дѣтской игры. Ум. німчик.
Обкіт, -ко́ту, м. Время рожденія овецъ.
Покість, -кости, ж.? Клала бись мости з червоной покости. Мостила мости жовтими покости.
Путимець, -мця, м. = путивець.
Свячений, -а, -е. Освященный. Свячена вода.
Тріпання, -ня, с.
1) Дерганіе.
2) Битье, наказаніе розгами.
3) Выколачиваніе, вытряхиваніе.
4) Хлопаніе (крыльями, напр).
Увіч нар. Наяву, въ глаза. Анхизенка увіч видати.
Чорнити, -ню́, -ниш, гл.
1) Чернить, красить въ черный цвѣтъ. Та й купили білила, ще й чорного чорнила... дівчатам запаски чорнити.
2) Поносить.
