Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили.
Ґосподи́нин, -на, -не. Принадлежащій хозяйкѣ. Ґосподинина мама лізе на піч.
Козарлюга, -ги, м. Ув. отъ козак.
Пам'ятатися, -та́юся, -єшся, гл. Помниться. Добре довго пам'ятається, а зле ще довше.
Попереписувати, -сую, -єш, гл. Переписать (во множествѣ).
Постояння, -ня, с. Стояніе. Хилилася береза своїй зеленій діброві: дякую ж тобі, зеленая діброво, за моє постояння, кілько я у тобі стояла, буйного вітру не знала.
Скота, -ти, ж. Логово, нора звѣриная, берлога, яма. Лисича скота. Я (вовк) скоту вирию в кущах. Гадюки під Чесного Хреста умісто збіраються у свої скоти.
Удурні нар. Попусту, понапрасну. Тільки гроші вдурні пропали.
Чобіток, -тка, м.
1) Ум. отъ чобіт.
2) Цвѣтокъ на чорноклині.
Шашок, -шка, м. Порода собаки. Бігають ляхи, вражі сини, як шашки по ринку.
