Варнякати, -каю, -єш, варнячити, -чу, -чиш, гл. Говорить невнятно; болтать. Що на рот налізе — варнячить.
Відлютувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Перезлиться.
2) Отпаять.
Гнузда, -ди, ж. Чаще употребляется Ум.: гнуздечка. Взяла коня за гнуздечку. Части: вудила — удила, одинъ конецъ которыхъ имѣетъ баранчик, которымъ и зацѣпляется за кільце; ремень поверхъ морды внизу — нахрапник, вверху налобник, застегивающійся подъ шеей — підбородник.
Матюка́ти, -каю, -єш, сов. в. матюкнути, -ну, -не́ш, гл. Ругать(ся), выругать(ся) по матери.
Мохна́тий, -а, -е. Мохнатый; пушной. Звір мохнатий. Яка вона мохната, така невістка багата
Напи́тий, -а, -е. 1) Напоенный. Я буду що-дня і наїдена, й напита. 2) Пьяный. Ти тверезий, я — напита.
Роспорювати, -рюю, -єш, сов. в. роспороти, -рю, -реш, гл. Распарывать, распороть.
2) Разрѣзыватъ, разрѣзать, распороть (тѣло). Роспороли їй живота.
Ростирхати, -хаю, -єш, гл. Раздергать, разбросать. Ростирхав солому.
Тирса, -си, ж.
1) Древесные опилки.
2) Раст. Ковыль, Stipa capillata L. Жита похилились, де паслися ваші коні, де тирса шуміла.
Чиньба, -би, ж.
1) Вычинка, выдѣлка. Цей ремінь не хлібної чиньби, а кермецької. Шкурка за Чиньбу не стане.
2) Трепка. Дав йому доброї чиньби.
