Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
Виверні, -нів, м. = иверень. В городі дуба рубають, за город виверні летять.
Креснути 1, -сну, -неш, гл. Таять. Крига почина креснути.
Оплетини, -тин, ж. мн. Косоплетки, ленточки въ косѣ.
Пилочок, -чку, м. Ум. отъ пил.
Повирізняти, -ня́ю, -єш, гл. Выдѣлить (во множествѣ). Ягнят з отари повирізняли.
Пожиття, -тя́, с. Прожитье, прожитокъ. Ставало на пожиття його. Пиття — пожиття.
Потворитися, -рю́ся, -ришся, гл. Зариться, желать чего, хотѣть имѣть. Ти ся не потвори на тоту бестію.
Срібляник, -ка, м. Богачъ. Там пили три ляхи, дуки-срібляники.
Ходяка, -ки, ж. Въ загадкѣ: свинья. Стоїть стояка ( = дуб), на стояці висяка ( = жолудь), під стоякою ходить ходяка, у стояки просе ходяка висяки.
