Гострі́й, -рія́, м. Лезвее, острый край ножа, бритвы и пр. Ум. Гостріє́ць.
Київ, -ва, м. Кіевъ.
Ли́пиці, -пиць, ж. мн. Сѣмена липы.
Лошиня́, -ня́ти, с. = лоша.
Няньчити, -чу, -чиш, гл. Няньчить. Не ти ж мене колихав, не ти ж мене няньчив.
Одежа, -жі, ж. Одежда, одежа. Одежу всю цвітну порвала. Як би хліб та одежа, — їв би козак лежа. Ум. оде́женька.
Перечорнити, -ню́, -ниш, гл. Слишкомъ начернить.
Розвісити, -шу, -сиш, гл.
1) = розвішати.
2) — вуха. Довѣрчиво слушать. Той бреше, а він уже й вуха розвісив.
3) Снять повѣшенное. Їк він си завісив, то ніхто не знав, де він си дів та й ніхто го (Юду) не відвісив, не розвісив.
Товчєнка, -ки, ж. Кушанье изъ смѣшанныхъ и истолченныхъ бобовъ, фасоли, картофеля, съ прибавкой маку, перцу, сахару и луку.
Урікати, -каю, -єш, сов. в. уректи, -речу, -чеш и урікнути, -кну, -неш, гл.
1) Укорять, укорить. Ніхто мене ні в чім не урікне.
2) Сглаживать, сглазить (человѣка). Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало. Врече тебе й косу твою. Той нашу бджолу урече. Щоб не врекли вражі люде моєї краси.
