Граблі, -бе́ль, -блі́в, ж. мн. 1) Грабли. Части: держівно, конецъ котораго представляетъ развилину — роскі́п, на концы котораго прикрѣпленъ вало́к, а въ послѣдній вставлены зубці́. Въ другихъ мѣстностяхъ держівно называется гра́блисько, гра́блище, граби́льно; два другія названія: вало́к і зубки. Се ще вилами писано, а граблями скороджено. 2) Родъ писанки. Ум. Грабельки́. Ти підеш з косою, діти з грабельками, ти будеш косити, діти загрібати.
Ґра́та, -ти, ж. 1) Прутъ желѣзной рѣшетки, а во мн. ч.: ґра́ти — желѣзная рѣшетка. 2) Клѣтка (на ткани). Ум. Ґра́тка, ґра́тки.
Діво́ха, -хи, ж. = Дівуля.
Кабарда, -ди, ж. Кабарга? Гасав і я, як божевільний, по степах за кабардою.
Надча́листий, -а, -е. = наддуристий.
Окидати, -да́ю, -єш, сов. в. окинути, -ну, -неш, гл. Окидывать, окинуть. Сам Турн стоїть ні в сих, ні в тих, скрізь ярим оком окидає.
Оченьпати, -паю, -єш, гл. Выздоровѣть, подняться послѣ болѣзни. Цілу весну мене теплим молоком напували, поки я трохи оченьпала.
Покірливість, -вости, ж. Смиреніе, кротость. Може ласкавостю своєю та покірливостю втихомирю її.
Ригувати, -гую, -єш, гл. О рогатомь скотѣ: метаться, бѣсноваться съ ревомъ. Скотина ригує, як побачить свіжу кров.
Тьху I въ выраж. що тьху. Сколько духу, сколько силы. тьху да́ти. Задать. Ти мусиш ворогам тьху дати. Въ томъ-же значеніи: чим тьху: А ну! чим тьху навтіки драть!