Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

побіль

Побіль, -лі, ж. Мелкіе кусочки сахару. Одважте бо мені побілі хунтів зо два по копі з шагом, — адже я до ціни даю. Лебед. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБІЛЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОБІЛЬ"
Версть, -ти, ж. = верства 3 — 5. Вх. Зн. 6.
Гуркоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. = Гуркотати 1. Грин. III. 673. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить. (Загадка: грім). Ном. стр. 291, № 47. На горищі шось стука та гуркотить. Мнж. 130. За громом громи гуркотять. Греб. 374.
Клейнити, -ню́, -ни́ш, гл. Клеймить, налагать клеймо, тавро. Клейнити вівці. Щепи у мене клейнеті, — от я й пізнав, хто вкрав у мене п'ять щеп. Волч. у.
Ле́жаний, -а, -е. Достающійся безъ труда. У нас грошей лежаних нема. Грин. І. 244. Попові а котові лежаний хліб. Ном. № 8071.
Надві́дний, -а, -е. Надводный. Грин. III. 604. Лягає він по холодках надвідних. К. Іов.
Паніматчин, -на, -не. Матушкинъ. Отцева молитва, і паніматчина. АД. І. 191.
Ростепірчити Cм. ростепірчувати.
Руський, -а, -е. 1) Въ Галиціи и Буковинѣ: малорусскій, украинскій. 2) Великорусскій. Пісня народня, як українська, так і руська. Левиц. Пов. 8. 3) Великороссы. Левч. 187.
Сікнути Cм. сікти.
Улогвистий, -а, -е. Желобообразный, со впадинами.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОБІЛЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.