Галити, -лю, -лиш, гл.
1) Гладить галом (Cм.).
2) Спѣшить торопиться. Пождіте, вгамуйтесь трохи, не галіте.
Дога́дуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. догада́тися, -да́юся, -єшся, гл. 1) Додумываться, додуматься, домыслиться. Вкупі працювали, брат із братом брався; що одна в нас мати, ти не догадався. На злеє не учи нікого, — і сам догадається. 2) Догадываться, догадаться, смекать, смекнуть, соображать, сообразить. Мела хату, мела сіни, да й засміялася, вийшла мати води брати, да й догадалася. Ой вийду я та гукну я, а ти догадайся: як зачуєш мій голосок, хутшій потішайся.
Зата́нчити, -чу, -чиш, гл. = затанцювати.
Зашмали́ти, -лю́, -лиш, гл. Подвергнуть загару, обжечь.
Обида, -ди, ж. Обида. Не стільки гірка обида, як злість налила її очі сльозами. Ум. оби́донька.
Оповідка, -ки, ж. Разсказъ.
Перепрати Cм. перепірати.
Позрівнювати, -нюю, -єш, гл. Сравнять (во множествѣ).
Ченець, -нця, м. = чернець. Роспроклятий ченець, що видумав чіпець.
Чобіт, -бота, м. 1) Сапогъ. В чоботях ходить, а босі сліди знать. Панщанні та поєдинкові: що на єдній нозі капиця, а на другій чобіт. 2) мн. Свадебный обрядъ даренія женихомъ невѣстѣ сапогъ, совершаемый обыкновенно въ субботу. 3) мн. Родъ писанки. 4) удовів чобіт. Раст. Viola tricolor L. Ум. чобіто́к, чобіто́чок, чобото́нько, чоботець. Чобітки шкапові. Чобіточки роззули. Ув. чоботи́ще.
