Відгожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. відгодитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться. В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час. 2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ. Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі.
Віленко, -ка, с. Ум. отъ вільце.
Льоно́к 2, -нку, м. 1) Ум. отъ льон. 2) Раст.: a) Linaria vulgaris. б) Linum catharticum.
Молитвува́ти, -вую, -єш, гл. = молитвати.
Оледащіти, -щію, -єш, гл. Облѣниться, нравственно опуститься.
Роздайко, -ка, м. Щедрый, много раздающій.
Соловеєчко, -ка, м. Ум. отъ соловей.
Соньки, -ків, мн. Сонъ. Соньки, дрімки в колисоньки.
Спотребно нар. = потрібно.
Черниця, -ці, ж.
1) Монахиня. Одна пішла в-вісень заміж, друга у м'ясниці, а третяя чорнявая пішла у черниці.
2) Черника, Vaccinium Myrtillus L. Одна пішла до світлиці, друга до пивниці, а третяя чорнявая у ліс по черниці.
3) = ожина, Rubus fruticosus L. Ум. черничка, черниченька.
