Аби́щиця, -ці, ж. Пустяки, мелочь. Це така абищиця, що не варт і казати.
Гур-гур, меж. звукоподражаніе грохоту. Гур-гур-гур! щось страшно загуркотіло, (їдучи) по під вікнами й стихло. А тут грім помаленьку: гур-гур-гур. У М. Вовчка о разсыпавшихся бусахъ. Як ірвоне з себе коралі дорогі — геть одкинула, — тільки вони гур-гур, роскотилися.
Гутю́! То же, и тю, крикъ на волка. Не раз, не два псами цьвали, гутю, гутю викликали.
Дорогото́ва, -ви, ж. Дорогая цѣна. Для дороготови і батька продать готови.
Дриску́ля, -лі, ж. = дрислівка 2.
Мурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = мурмотати. Слухаю я — і борсук у норі мурчить.
Опиряка, -ки, м. = упиряка. Дивиться він, аж там єсть опиряки і возять відьом туди, на ту гору.
Потоптати, -пчу, -чеш, гл. Потоптать. Топчу, топчу ряст: дай, Боже, потоптати і того року діждати.
Стиранка, -ки, ж. Кушанье = затірка. Бив циган циганку за пісну стиранку.
Хвилинонька, хвилиночка, -ки, ж. Ум. отъ хвилина.
