Бігати, -гаю, -єш, гл.
1) Бѣгать. Бігає по луці. Въ повел. накл. употребл. иногда бігай вм. біжи. Бігай, коню, бігай, коню, бо вже вечеріє. Употребл. оно также тавтологически: Ой бігайте-біжіть шляхом да наженіте Касю з ляхом. Бігай, хлопче! Бігаймо у великий гай! Бігаймо, кажу.
2) О коровахъ: случаться.
Вилучуватися, -чуюся, -єшся, гл. Изгибаться дугой.
Відпадати, -даю, -єш, сов. в. відпасти, -паду, -деш, гл. Отпадать, отпасть. Шпаруна відпала, — треба замазати. Кислиці поїла й оскома напала й охота одпала. відпасти права, ласки. Лишиться, потерять, утратить право, расположеніе. щоки відпали. Лицо обрюзгло.
Ґу́ля, -лі, ж. Наростъ, шишка. Набігла ґуля за вухом. Ум. Ґу́лька.
Лични́й, -а́, -е́ Аккуратно сдѣланный. А й личний він!
Межа́, -жі, ж. Межа, граница, предѣлъ. На полю пшениченька через межу похиляється. Хто росміряв по всій землі гряниці, натягував верівку на тіх межах? Ум. межка.
Моґу́ля, -лі, ж. = ґуля.
Перепродуха, -хи, ж. = перекупка.
Прицабунити, -ню, -ниш, гл. Схватить.
Хилитися, -люся, -лишся, гл.
1) Клониться, наклоняться, склоняться. Не рад явір хилитися — вода корень миє. Мій таточку, мій ріднесенький! до кого ж ми будемо тулиться й хилиться?
2) — під ко́го. Быть покорнымъ кому, быть подъ чьей властью. Під мене хиляться і добрі, й злющі.
