Випручувати, -чую, -єш, сов. в. випручати, -чаю, -єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Вытаскивать, вытащить (изъ плетня палку, хворостину). Собаки кинулись на його.... Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину.
Голобельний, -а, -е. 1) О лошадяхъ: коренной, ходящій въ оглобляхъ.
2) Объ экипажахъ: оглобельный. Голобельні сани.
Дякі́вство, -ва, с. 1) Должность дьячка. 2) соб. Дьячки. Наїхало до попа того дяківства та попівства повен двір.
Иверь, -ря, м. Зарубка поперегъ дерева.
Литви́нка, -ки, ж. 1) Литовская женщина. 2) Бѣлорусска.
Мо́шечка, -ки, ж. Ум. отъ мошка.
Напра́вка, -ки ? Ні швець, ні мнець, ні направка.
Перебоїна, -ни, ж. Поперечная перекладина креста. Воробці прилітали до хреста, сідали на поперечній перебоїні. Cм. перехрестя.
Помет, -та, м.
1) Бросаніе, разбросъ. жати хліб у поме́т. Жать, оставляя хлѣбъ невязаннымъ.
Роківщина, -ни, ж. = рокове. Се засуджена попівська від них роківщина.
