Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Полотно міцне, аж бринить. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Бо му комарь в ухо бренить. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ.
Єнера́льство, -ва, с. Генеральство.
Заща́вити, -влю, -виш, гл. Ударить. Защавив його по пиці, що ну-ну!
Незвичайний, -а, -е. 1) Необыкновенный, необычайный, необычный. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Тільки вип'є що незвичайне — то й знову хвороба.
2) Невѣжливый, неприличный. А за рід їх хто тут скаже незвичайне слово?
Поґвалтувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Пошумѣть, покричать.
2) Произвести насиліе (надъ многими).
Регітно нар. Смѣшно, хочется смѣяться. Мені регітно, а він плаче.
Соняшний, -а, -е. Солнечный. Дні були чудові, тихі, соняшні. Соняшний світ.
Спузирити, -рю́, -риш, гл. Вздуть. Все море зараз спузирило. Спузирило йому все тіло.
Урочисто нар. Торжественно.
Хвощ, -ща, м. Раст. = хвоїщ а). б) — зі́мній = хвоїщ б).
