Жи́тник, -ка, м. 1) Жукъ, появляющійся, когда наливается рожь въ колосѣ. 2) Человѣкъ, крестьянинъ (въ загадкѣ): Підбігла лепетя: вставайте, житники, сідайте на вівсяники, доганяйте шурду-бурду, однімайте штрики-брики (собака, люде, коні, вовк, вівця).
Казусний, -а, -е. Казусный. Казусне діло, обізвався таки писарь.
Ма́ківочка, -ки, ж. Ум. отъ маківка.
Односердя, -дя, с. Единодушіе, согласіе.
Підрийка, -ки, ж. Порода мелкихъ карповъ.
Полоняник, -ка, м. Сѣрый медвѣдь, живущій въ полонинах.
Попрати, -перу, -ре́ш, гл. Постирать. Попрали баби панам сорочки.
Увірятися, -ряюся, -єшся, сов. в. увіритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Надоѣдать, надоѣсть, опротивѣть. А! вже він мені ввірився. Не ввірився ще йому світ. Чи вже ж тобі катерга турецька не ввірилася? 2) Довѣряться, довѣриться. З паном не дружи, жінці не ввіряйся, а чужих гостей не приймай.
Чек Въ выраженіи: на чеку. На сторожѣ. Треба було жити як на чеку: боялась його сама одна стрінути.
Чирвовий, -а, -е. Червонный (о масти въ картахъ).
