Допіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. допекти́, -чу́, -че́ш, гл. 1) Допекать, дожаривать. Допікати хліб, курку. 2) Допекать, донимать, досаждать. Чумак чумака таранею допіка, а сам у його з воза потягує чабака. А ніхто мені так не допікав, як та капосна баба Палажка Солов'їха. Щирий і незлобивий був рицарь, да вже як допечуть йому, то стережись тоді кожен.
Загалу́нюватися, -нююся, -єшся, сов. в. загалу́нитися, -нюся, -нишся, гл. 1) Вымачиваться, вымочиться въ растворѣ квасцовъ. 2) Переносно: выпивать, выпить лишнее. Ще добрі люде з церкви не вишили, а він уже й загалунився. Оце якось я в шинку був загалунивсь, то й пропив чимало грошви.
Ли́бити, -блю, -биш, гл. Брать? собирать? Ходив (торгувати)... та добре либив гроші.
Ліґерка, -ки, ж. Родъ верхней мѣщанской женской одежды.
Поодл.. Cм. повідл..
Стидко нар. Стыдно, постыдно. Стидко, бридко Яремою зваться, а Ярема: «Гов!».
Сюсяти, -сяю, -єш, гл. Дѣтск.: мочиться.
Трафний, -а́, -е́ Негодный для употребленія евреямъ, нечистый. Трафне м'ясо.
Цех, -ха, м.
1) Цехъ. Кушнирський цех.
2) Цеховой значекъ.
3) Хоругви церковныя съ принадлежностями. Піп з цехом виходив, — молебствували. Жінка позвала попа, щоб то його поховати. Піп видав цех з церкви.
Щерлатий, -а, -е. = шарлатовий? Вилинули соколи з чужої сторони і сіли-упали у лісі на превольдобному древі орісі, звели собі гніздо щерлатне, а знесли яйце жемчужне.
