Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вітчим

Вітчим, -ма, м. Отчимъ. Лихий вітчим козаченька молодого лає. Макс. (1849). 2.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 242.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІТЧИМ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІТЧИМ"
Вучень, -чня, м. = учень. О. 1862. І. 72.
Келарь, -ря, м. Инокъ, завѣдывающій всѣми монастырскими имѣніями.
Ля́пас, -са, м. Пощечина, шлепокъ. Ляпаса у пику дати. Ном. № 3853. Дали по заду ляпаса. ляпаса злапати, ззісти. Получить пощечину.
Мір, мо́ру, м. Моръ, смертность. Батько й мати повмірали від якогось мору. Г. Барв. 172. Торік був у Київі великий мір на людей. Кіевск. у. Чом воно на панів та на попів мору нема? Лебед. у.
Мурянка, -ки, ж. = мурашка. Вх. Уг. 253.
Одаль нар. Вдали, поодаль.
Оперезати, -жу, -жеш, гл. 1) Опоясать. 2) Ударить, стегнуть. Оперезав на всю масницю. Ном. № 3979. Він мене коромислом як опереже. Г. Барв. 284. Дрючком Хведька разів із шість оперезав. Г. Арт. (О. 1861. III. 110).
Подолущувати, -щую, -єш, гл. Окончить шелушить (во множествѣ).
Роскобіжкатися, -каюся, -єшся, гл. Разжиться. Вас. 213.
Хрякати, -каю, -єш, гл. Харкать. Волч. у. Кит-риба як хрякнув, — увесь світ стрепенувся. Чуб. II. 296.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІТЧИМ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.