Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загибати

Загиба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. заги́бнути, -ну, -неш, гл. Погибать, погибнуть, пропадать, пропасть. Горе з жінкою-бідою вік каратами — що маю робити! — мушу загибати! Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 26.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГИБАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГИБАТИ"
Бунтівний, -а, -е. = бунтовливий. Желех.
Верховода, -ди, ж. = оклій, Aspius lucidus. Вх. Пч. II. 18.
Імела, -ли, ж. = івилга. ЗЮЗО. І. 141.
Начхати, -ха́ю, -єш, гл. Начихать. начхати мені на тебе! Плевать мнѣ на тебя! Начхав йому!
Обіпрясти Cм. обпрядати.
Отам нар. = оттам. А батько де? — Отам і там. ЗОЮР. І. 250.
Пацючий, -а, -е. 1) Поросячій. 2) Крысій.
Роскинути, -ся. Cм. роскидати, -ся.
Сотенство, -ва, с. Званіе сотника. Од отця до сина так сотенство і переходило. Кв. II. 52.
Шельпотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = шелепотіти. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАГИБАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.