Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили.
Здої́ти Cм. здоювати.
Зем'яни́й, -а́, -е́ = земляний. — серце. Раст. Tuber cibarium.
Лі́карство I, -ва, с. Медицинская наука, медицина. Єзуіти... вчились лікарства.
Лоза́, -зи, ж. 1) Раст. лоза. Їж, козо, лозу, коли сіна немає. Люде гнуться, як ті лози, куди вітер віє. 2) — цареградська. Раст. Elaegnus hortensis. 3) Розга. 4) Весенняя хороводная игра, въ которой играющіе становятся в ключ, съ одного конца котораго двѣ дѣвушки подымаютъ руки, подъ которыми пробѣгаетъ крайняя играющая противоположнаго конца и тягне за собою увесь ключ, при чемъ поются принадлежащія этой игрѣ пѣсни. Такія-же точно игры (но съ другими пѣснями) — въ смородину и ключ. плести лозу — варіація этой игры въ Переяс. у. 5) довга лоза. Игра, подобная чехардѣ, описанная у Ум. лізка (ло́зка), лізонька (, (ло́зонька), — За густими лізоньками біжить річка струєчками.
Обкладки, -док, ж. мн. = обклад.
Поплямитися, -млюся, -мишся, гл. Запятнаться, покрыться пятнами.
Пориш, -шу, м. Раст. Verbena officinalis.
Роскобіжкатися, -каюся, -єшся, гл. Разжиться.
Чиргикати, -каю, -єш, гл. О ласточкахъ: чирикать. Ластівки чиргикають.
