Відбірати, -раю, -єш, сов. в. відібрати, відберу, -реш, гл. Отбирать, отобрать, отнимать, отнять. Іди, жоно, до матері віно відбірати. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Стали ляхи від козацьких комор ключі відбірати. Ти більше не будеш відбірати у мене душу. 2) Получать, получить. Відібрав і від їх листи. 3) Отбирать. Відбери жовті гурки на насіння, а зелені посоли.
Гавзатий, -а, -е. Гнусливый.
Гатала нар. Вскачь, галопомъ. Жид їздить або тюпки, або гатала.
Гу́сень, -ці ж., соб. Гусеницы. Сарана окрила ввесь Єгипет, налізло гусені у поле. Одколи як тепло вже стало, а гусені нема, черви зовсім так мало.
Де́що мѣст. Кой-что, нѣчто. Я маю дещо братові переслати. В селі довго говорили дечого багато. Погомоніли де про що і роз'їхались.
Живоплі́т, -пло́ту, м. Живая изгородь.
Куць меж.
1) Куць виграв, куць програв. Либо панъ, либо пропалъ.
2) — и куць-кой! Призывъ для свиней.
Розлучити, -ся. Cм. розлучати, -ся.
Розмежувати Cм. розмежовувати.
Терти, -тру, -треш, гл. 1) Тереть, молоть. Коноплі терти. Терти табаку. 2) Тереть, потирать. Тре собі руки. 3) Утаптывать, сглаживать. Нехай мруть та дорогу труть, а ми сухарів насушим та додому рушим. дні те́рти. Прозябать. Не живе, тільки дні тре.
