Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загадка

За́гадка, -ки, ж. 1) = загад 3. Загадав мені мій миленький загадки в дорогу: їдна загадочка, — щоб вишита сорочка; друга загадочка, — щоб вишит синій мундир. Грин. III. 629. 2) Загадка. Така ваша загадка, що нема й розгадки. Ном. № 13055. 3) Раст. Erigeron canadensis L. ЗЮЗО. І. 121. Ум. за́гадонька, за́гадочка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 23.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГАДКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГАДКА"
Бугаєць, -йця, м. Ум. отъ бугай.
Зи́к, -ку, м. Крикъ. Зареготались нехрещені... Гай обізвався; галас, зик. Шевч. 29. Зиком-криком босий дід гукає. К. МБ. II. 136.
Кіть-кіть! меж. Катится. І перекинулась клубочком, кіть-кіть з Олимпа як стріла. Котл. Ен. IV. 37.
Літне́нький, -а, -е., Ум. отъ літній. Желех.
Лю́тно нар. Морозно съ холоднымъ вѣтромъ. Лютно на дворі. Камен. у.
На́зирком нар. Слѣдомъ, не выпуская изъ виду. Пішов, а я за ним назирком: до яких се знакомих людей він ходить. МВ. І. 62.
Нахмурити, -рю, -риш, гл. Нахмурить.
Побілішати, -шаю, -єш, гл. Стать бѣлѣе. Трошки побілішали руки, як побула дома. Васильк. у.
Почавчити, -чу, -чиш, гл. = почавити. Пачавчили ягоди. Борз. у.
Тьохкати, -каю, -єш, гл. 1) О сердцѣ: биться, ёкать. А серце так йому й тьохка, наче яке лихо віщує. Св. Л. 18. 2) Щелкать (о соловьѣ). Соловейко тьохка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАГАДКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.