Веретінник, -ка, м. 1) Часть ручного млина. Шух. I. 103. 2) Снарядъ, употребляемый при сматываніи витокъ съ веретена на мотовило: на четырехугольной деревянной подставкѣ — лавиці стоитъ вилки — розсоха, которыя своимъ хвостом укрѣплены въ подставкѣ; на верхніе концы розсох надѣта дощечка — правило, имѣющая, кромѣ двухъ отверстій для концевъ вилокъ, еще и третье посрединѣ; веретено съ напряденными на него нитками вставляется такъ, что тупой его конецъ упирается въ мѣсто, гдѣ выходятъ вилки, а острый — въ среднее отверстіе — правило; если тянуть за конецъ нитки, то веретено вращается и нитка разматывается. Шух. I. 149.

Клапкати, -каю, -єш, гл. Стучать. Клапкат в двері. Вх. Уг. 224.

Обмоскалювати, -люю, -єш, сов. в. обмоскалити, -лю, -лиш, гл. Обрусять, обрусить. Желех.

Полум'я, -м'я, с. Пламя, полымя. А полум'я так з рота й паше, так і паше. Рудч. Ск. II. 31. Ум. полум'ячко. Мил. 88.

Прохід, -хо́ду, м. 1) Проходь. 2) = прохідка. У неділю по вечері помоливсь пан Богу, взяв собі вірну слугу, пішов для проходу. Грин. III. 616.

Сировець, -вцю́ и -вця, м. = сирівець.

Склик, -ку, ж. Созывъ.

Тайстрина, -ни, ж. Старая, худая котомка. Шейк.

Устрахнутися, -нуся, -нешся, гл. Испугаться.

Чуб, -ба, м. Передняя часть волосъ на головѣ человѣка, иногда вообще волосы; хохолъ. Юпитер, все допивши з кубка, погладив свій рукою чуб. Котл. Ен. І. 13. Пани б'ються, а в мужиків чуби болять. Ном. № 1304. Скуби мене за чуб. Левиц. І. 336. чуба намняти. Потрепать за волосы. Гей, шануйсь, бо намну тобі чуба! чуба нагріти. Вспотѣть отъ работы, утомиться. Нагрів я чуба, поки постягав мішки на віз. наші хло́пці покидали чуби. Забрили лобъ нашимъ парнямъ, взяли ихъ въ солдаты. Г. Барв. 118. 2) Хохолъ у птицъ. Ой ти, чаєчко, ти, чубаєчко, позич мені чуба. Чуб. V. 763. 3) = цідилко. Гол. Од. 26. Ум. чубик, чубчик. ЕЗ. V. 118. Та узяв його за чубчик і поскуб легенько. Кв.