Блоска, -ки, ж. = блощиця.                         
                        
                                                
                          
	Надиха́ти I, -ха́ю, -єш, сов. в. надихну́ти и надхну́ти, -хну́, -не́ш, гл. 1) Вдыхать, вдохнуть (во что), вдувать, вдунуть. 2) Вдохновлять, вдохновить. (Нас) надихали думкою лихою. 
                        
                        
                                                
                          Наскитатися, -та́юся, -єшся, гл. Наскитаться. Я ж уже нагорювалась і наскиталась із тобою.                         
                        
                                                
                          Обгуджувати, -джую, -єш, сов. в. обгу́дити, -джу, -диш, гл. Оговаривать, оговорить, очернить.                        
                        
                                                
                          Позавічно	нар. Заглазно, заочно. Я не була при тому, як се діялось. Це становий записав позавічно.                        
                        
                                                
                          Познімати, -ма́ю, -єш, гл. Снять (во множествѣ). Познімали страву і поставили оріхи на стіл.  Познімай сорочки з тину, — вже посохли.  От ми й стали коло шляху і шапка познімали.                         
                        
                                                
                          Позціплювати, -люю, -єш, гл. — зуби, руки. Стиснуть, сжать (во множествѣ). Позціплювали зуби та й лежать як неживі.                        
                        
                                                
                          Призір, -зо́ру, м.
	1) Сглазъ. 
	2) Для призору. Для виду. Там і масла того поклала в кашу — для призору.                         
                        
                                                
                          Старчук, -ка, м.
	1) Нищенка.
	2) = поводатарь.                         
                        
                                                
                          Хрестичок, -чка, м.
	1) Ум. отъ хрест.
	2) Родъ орнамента въ мережці.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          