Верхняк, -ка, м. 1) Верхній жерновь въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго круга (Cм.). . 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога.
Діжни́ця, -ці, ж. Небольшая діжа́.
Ля́мець, -мцю, м. Войлокъ. мн. Валенки.
Міркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. №71. Міркує той, хто нужду знає. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу.
Пільгувати, -гую, -єш, гл. Облегчать, послаблять.
Поди, -дів, м. Низменныя мѣста, долина. Cм. під 1.
Позскакувати, -куємо, -єте, гл. То-же, что и зскочити, но о многихъ. Позскакували як опечені.
Порохнявий, -а, -е. = порохнавий. Церква стара, аж поросла, аж порохнява.
Риндза, -зи, ж. Родъ творога, приготовленнаго въ желудкѣ молодаго ягненка или теленка.
Цомпель, -пля, м. Ледяная сосулька.
