Бігун, -на, м. 1) Бѣгунъ, быстро бѣгающій, скороходъ. Олінь лісний — бігун бистрий, а людей боїться. 2) Ось, на которой ходить дверь, ворота и пр.: верея. Двері спали з бігуна. 3) Верхній двигающійся жерновъ въ мельницѣ. 4) Полюсь. Найтеплійше на землі по-під рівноденником, а найхолоднійше коло бігунів. 5) Извилистый узоръ, зигзагъ. 6) Родъ колбасы. 7) Ленъ. Ум. бігунець, бігунчик.
Виверти, -рну, -неш, гл. Выбросить. Цици такі, же аж си виверла на плечі.
Згрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Согрѣть. Та не вітер його не звіє, ні сонце його не згріє.
З'єдна́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Соединить. 2) Отдать замужъ. Мати та з'єднала дочку за нелюба. Я з'єднала доню за султана. 3) Договорить. З'єднала го пасти Угельскоє стадо. 4) — собі. Пріобрѣсть, снискать, расположить къ себѣ. Бо ти й суху з'єднаєш собі землю і всяка тварь прихилиться до тебе.
Конечний, -а, -е. Непремѣнный, неизбѣжный, безотлагательный.
Космик, -ка, ж. Ум. отъ косом.
Окружки нар. = округи.
Перевити Cм. перевивати.
Пітькати, -каю, -єш, гл. О перепелкахъ и коростеляхъ: кричать. Пітькають перепелиці, деркачі.
Шульговина, -ни, ж. Бревно средней мѣры, употребляемое при связкѣ плотовъ и на топливо.
