загін
Загі́н, го́ну, м. 1) Загонъ, пашенная полоса. 2) Отрядъ. А козаки тим часом гунули з України повагом, свої загони до купи скликаючи. 3) Мѣсто на рѣкѣ, гдѣ вода течетъ тихо. Ум. загіне́ць, загоночок. Добрий жнець не питається, чи широкий загінець.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 26.
Том 2, ст. 26.