Дурні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Глупѣть.
Луща́ти, -щу, -щи́ш, гл. = лусчати. Коли діжа лущить, — скоро весілля буде. Той луг тріщить, лущить. Лущать, як оріхи під ногами.
Мутник, -ка, м. Мутный ручей.
Німота, -ти, ж.
1) Нѣмота. Мов поніміли усі. І збоку дивлячись, видно, як та німота кожного гнітить.
2) соб. Нѣмые.
3) соб. Нѣмцы. Мірялися з москалями, з ордою, з султаном, з німотою.
Порічанин, -на, м. Прирѣчный житель.
Розмарія, -рії, ж. = розмайрин. Розмарія сходить.
Служебочка, -ки, ж. Ум. отъ служебка.
Сокира, -ри, ж.
1) Топоръ, сѣкира. Часть ея: жало — лезвіе, борідка — задняя часть лезвія, носок — его передняя часть, щоки — бока, голова — часть возлѣ обуха, ухо — дыра, въ которой укрѣплено топорище, ручка, держално — топорище. У гуцуловъ: вістрє = жало, части его также носок и борідка, выше — плече, возлѣ обуха — шия, пазуха = ухо, топорище — топорище.
2) Родъ писанки. Ум. сокирка, соки́рочка.
Схарапудитися, -джуся, -дишся, гл. Испугаться и сразу податься, остановиться (о животныхъ). Коні підїхали під село і схарапудились в царині. Де не взявся сірий вовк.... отара схарапудилась, сипнула вбік.
Чуття, -тя, с. Чувство. Тільки чуття шаноби людських звичаїв вдержало його на місці.
