Заворо́тич, -ча, м. Конецъ обода въ колесѣ телѣжномъ.
Зяти, зя́ю, -єш, гл. = зяяти.
Княгиня, -ні, ж.
1) Княгиня, жена князя. У його жінка княгиня, з Волині ляшка.
2) Новобрачная. Ой вийди, мати, огляди, що тобі бояре привезли: привезли скриню й перину і молодую княгиню. Ні, молода княгине, не піду я до тебе на весілля.
3) Родъ весенняго хоровода съ пѣснями. Ум. княги́нечка, княги́нька, княже́йка. Засватав собі княгинечку. Жінка княгинька, а хата неметена. Яворові сінці, тесові стільці, а на тих стільцях красна княжейка.
Ли́стячко, -ка, с. соб. Ум. отъ листя.
Мана́, -ни, ж. Призракъ, обольщеніе, иллюзія. Се не мана — перед очами твоїми, матінка твоя. ману пускати, напускати. Морочить, дурачить, отводить глаза. Еней пустив на нас ману. Пускають між народ ману. Хвалиться: хазяйка добра людина, а про те — Бог його знає! Може таку ману пуска.
Овечник, -ка, м. Хлѣвъ для овецъ, овчарня.
Пелька, -ки, ж. Глотка. Напекла стара моя такого хліба, що і в пельку не лізе. Кобеляк. 7. П'ять літ роблю на чужу пельку.
Пришпилька, -ки, ж. Булавка.
Старовина, -ни, ж.
1) Старина. Бере живий жаль, як згадаєш старовину.
2) старовина. Старая матерія, старый матеріалъ, употребленный для новой одежды. Та хиба сей кожух з нового? То з старовини, з тих старих смушків.
3) Шерсть старыхъ овецъ. Cм. стариця 3.
Удушитися, -шу́ся, -шишся, гл. 1) Удушиться, задушиться. 2) Вспотѣть. Дала йому чаю, і він пив, поки вдушився.... і став утираться.
