Вертіти, -чу́, -ти́ш, гл.
1) Вертѣть, крутить. Вертить хвостом. До Бога далеко, а пани вертять, як хотять. У такому ділі як не верти, треба або чорта, або жінки.
2) Сверлить. У дошці вертіти дірку.
Гурма́н, -на, м. = Гуска 2.
Жалі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть. Хто любить ревне — жаліє певне. Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. 2) Беречь, хранить, жалѣть. Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє.
За́жив, -ву, м. = зажинок 2. Инші думають,.. що в нашій землі мало заживу.
Зві́тти, звіттіль, звіттіля́, нар. = звідти.
Попелястий, -а, -е. = попеластий.
Потішити, -ся. Cм. потішати, -ся.
Смуткувати, -ку́ю, -єш, гл. Грустить. Смуткувала Марина осінь, смуткувала й зіму.
Удобряти, -ряю, -єш, гл. Задабривать. Треба старшину вдобряти, щоб не віддав під суд.
Частка, -ки, ж.
1) = частина.
2) Частица Св. Даровь.
