Вивертати, -таю, -єш, сов. в. вивернути, -ну, -неш, гл. 1) Выворачивать, выворотить (на другую сторону). Покіль кожух не вивернеш, він все здається чорним.  2) Опрокидывать, опрокинуть, переворачивать, переворотить; выворачивать, выворотить. З відер воду вивертає.  Щоб тебе буря вивернула.  Вивернем горщик з борщем.  Аж коріння вивертає.  Він вивернув дуба.  усіх батьків з того світу вивертає. Сильно ругается по отцу.  3) Вываливать, вывалить. Раненько взяли знов хліб святий, півня з куркою і страшенну щуку. Пішли до попа. Щуку на ослінець так і вивернули; положили хліб на столі.                         
                        
                                                
                          Вищість, -щости, ж.
	1) Высшее положеніе, болѣе высокое положеніе.
	2) Превосходство.                         
                        
                                                
                          Зустріч, -чі, ж. Встрѣча. Ой поїхав козаченько до свого двора, вийшла йому на зустріч сама менша свість.                         
                        
                                                
                          Калинник, -ка, м.
	1) Пирогъ или хлѣбъ спеченный съ калиною. 
	2) Кисель изъ калины.                        
                        
                                                
                          
	Корівочка, -ки, ж. Ум. отъ коро́ва.
                        
                        
                                                
                          Очкувати, -ку́ю, -єш, гл. Прививать щиткомъ, глазкомъ.                        
                        
                                                
                          Переинчити, -чу, -чиш, гл. = переиначити.                        
                        
                                                
                          
	Повіз 1, -возу, м. Экипажъ. Посідали пани у той повіз.   Перестріли разбойники і одібрали і гроші, і одежу, і коні з повозом. 
                        
                        
                                                
                          Хабара, -ри́, ж. Взятка.                         
                        
                                                
                          Хамів, -мова, -ве	Принадлежащій хаму. хамів сину! Ругательство. Яремо! герш-ту, хамів сину.                         
                        
                       
             
 
               
              

 
 
				 
 
				 
				 
				 
          