Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

правотитися

Правотитися, -чуся, -тишся, гл. = правуватися. Відобрала пелеханя сокола від мене. Відобрала, відобрала, не є што любити, щі би мі ся з пелеханев сім раз правотити. Гол. IV. 506.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 400.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРАВОТИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРАВОТИТИСЯ"
Бутати, -таю, -єш, гл. Гордиться, спесивиться, фордыбачить. Бутає, як телі на мотузку. Фр. Пр. 131. Коби не бутав, то би ноги не зламав. Фр. Пр. 131.
Запоми́йнити, -ню, -ниш, гл. Наполнить помоями, занять для помой, испачкать помоями. Запомийнив чавун: узяв та помий налив. Конст. у.
Зби́тний, -а, -е. 1) Излишній, чрезмѣрный. 2) — чолові́к. = збитошник. Вх. Лем. 417.
Кузка, -ки, ж. = кузька. Напала на капусту кузка. Черк. у.
Натечи, -чу, -че́ш, гл. = натекти. Желех.
Нелюда, -ди, об. Нелюдимъ, нелюдимка.
Нестула, -ли, об. Неумѣлый человѣкъ, неспособный къ самому простому дѣлу, а также и къ разговору. Верхнеднѣпр. у. Залюбовск.
Однорожок, -жка, м. Насѣк. Oryctes naticornis. Вх. Пч. I. 7.
Рваниця, -ці, ж. Плоды, сорванные съ деревьевъ, а не стряхнутые.
Циндра, -ри и ци́ндря, -рі, ж. 1) Окалина, искры, отскакивающія при ковкѣ желѣза. Вас. 182. МУЕ. І. 63. (Черниг.). Мил. М. 102. 2) Назойливый человѣкъ. Кіев. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРАВОТИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.