Виносити 1, -шу, -сиш, сов. в. винести, -несу, -сеш, гл.
1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Де не просять, там києм виносять. О, щоб їх вихром винесло.
2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Гледи, шоб вона (відьмина сорочка) печі не рознесла, — дай я спалю. Та пішли на город, викопали кабицю. Як запалили, так ту кабицю й винесло.
3) О денежномъ счетѣ: составлять, составить. Вам треба заплатить за поле.... 18 карб. 90 коп., та за город 5 карб. 10 к., до на рік винесе 24 карб.
Відчалювати, -люю, -єш, сов. в. відчалити, -лю, -лиш, гл. Отчаливать, отчалить. Самі ученики його відчалили. Зараз поставивши возок з кіньми на пором і відчалили. — каюк од берега. Оттолкнуть челнокъ отъ берега.
Заго́джувати, -джую, -єш, сов. в. загоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Задабривать, задобрить, располагать, расположить въ свою пользу. Загоджує судців. Старшина побив мене та загодив справника — півсотні карбованців одвіз. Щоб і ту загодить, і мене не розгнівить. Cм. загаждати.
Кахкати, -каю, -єш с. в. кахнути, -хну, -неш, гл. Кричать (объ уткѣ). На морі качки кахкали. Кахнула утка — на морі чутка.
Ластовиний, -а, -е. Ласточкинъ. Колыб мені ластовине зілля. — зілля. Раст. Chelidonium majus.
Надуко́ла нар. = надокола. Я засадила садом-виноградом надукола увесь двір.
Нетра, -ри, ж. Употребляется преимущ. во мн. ч.: нетрі.
1) Непроходимая заросль, лѣсъ, дебрь.
2) Переносно: захолустье, трущоба. Я живу на Вкраїні у таких петрах, де нема шкіл.
Розливчастий, -а, -е. Разливающійся, разливной. Розливчаста ріка.
Сердопишний, -а, -е. Кичливый. Вийшов багатий сам за ворота, за ним вибігла челядь сердопишна, горда.
Чекарь (ря, м? рі, ж?). Маленькія дѣти. Чекарь так дякує після їжі, як нема старших і найпаче, як у кожного був свій хліб.
