Безтямність, -ности, ж.
1) Безсмысленность.
2) Несообразительность, непонятливость.
Вербич, -ча, м. = вербниця. Прийшов вербич, два кожухи тербич.
Відлеглість, -лости, ж. Разстояніе; отдаленность.
Гаїлка, -ки, ж. = гаївка.
Мизи́нок, -нка, м. = мизинець. Була як мизинок і зосталась знов одна як гичечка.
Орішець, -шця, м. = орішок 3.
Понашкоджувати, -джую, -єш, гл. То-же, что и нашкодити, но во множествѣ.
Розревтися, -вуся, -вешся, гл. Разревѣться, расплакаться.
Соктіти, -кчу, -тиш, гл. Сочиться.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок.
