Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

потрохи

Потрохи, потро́ху, нар. Понемногу. Пара робиться туманом і потроху піднімається вгору. Ком. II. 22. Ум. потрошку, потрішки, потрошечку. Бог дав їй усякої пашні потрішки. Грин. І. 7.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 382.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТРОХИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТРОХИ"
Зава́жуватий, -а, -е. Неповоротливый. Мнж. 180.
Нерівня, -ні, об. Не пара; неровня. Зв'яже руку з Опанасом, хоч йому й нерівня. Мкр. Н.
Попідтікати, -каємо, -єте, гл. То-же, что и підтекти, но во множествѣ.
Порахуватися, -ху́юся, -єшся, гл. Посчитаться.
Послушки, -шок, ж. мн. Слушаніе. Ой у лузі, лузі, говорили гуси, а я молоденька слухала раненько, — за тия послушки била мене мати. Грин. III. 74.
Протрухлявіти, -вію, -єш, гл. Прогнить, стать трухлымъ.
Розгублюватися, -лююся, -єшся, сов. в. розгубитися, -блюся, -бишся, гл. Растеривать, растерять вещи, растеряться. Розгубивсь, як швець з копиллям. Ном. № 6621. А я на їх задививсь та з волами розгубивсь. Мил. 100.
Ростяпака, -ки, об. Разиня. Ото ще чортова ростяпака: несла свиту і не бачила, як люлька з кишені випала. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.  
Святешний, -а, -е. Праздничный. Шевч. ІІ. 216.
Сядовити, -влю́, -виш, — ся, гл. = садовити, — ся. Коло себе сядовить. МВ. (О. 1862. III. 40).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОТРОХИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.