Висвистувати, -тую, -єш, сов. в. висвистати, -щу, -стиш, гл.
1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, яті зна.
2) Вызывать, вызвать кого свистомъ. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку.
Лове́цький, -а, -е. Охотничій, ловецкій. За лаштунками чутно ловецькі роги. Сплітають сіть ловецькую на нас.
Окоренитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Укорениться, пустить корни. Переносно: крѣпко усѣсться. О, вже сів, окоренився! А не пора до дому?
Орандарювати, -рюю, -єш, гл. Быть орендарем.
Попровадити, -джу, -диш, гл. Потащить, понести, повезти. І попровадили тих братів на Сібір.
Рипотня, -ні, ж. Скрипъ постоянный.
Розмін, -ну, м.
1) Размѣнъ.
2) Обратная мѣна.
Рудяний, -а́, -е́ 1) Кровавый.
2) О водѣ: покрытый ржавчиной.
Такенний, -а, -е. Вотъ такой. Жаба такенна велика лізе через дорогу.
Цапіна, -ни, ж. = сапіна.
