Дова́жок, -жку, м. Довѣсокъ.
Доса́да, -ди, ж. Непріятность, досада. Чужа хата — велика досада. Досада скребе, як кішка лапою. Ум. доса́донька.
Знак, -ку, м.
1) Знакъ. Дон же зрадник його знак їм. Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було.
2) давати в знаки. Показывать видъ, давать понять, обнаруживать.
3) датися в знаки. Дать себя знать. Татари й турки дались в знаки й поспільству й шляхті. Але ж дався він у знаки!
4) по знаку. Знакомый, знакомая, знакомое, извѣстный, извѣстная, извѣстное. Чи по знаку кому цей Оглав білохатий? По знаку чоловік, лице по знаку.
5) що воно за знак? Что бы это значило? Що воно за знак, що твоя дочка приїздила в гості?
6) знаком. Видно; очевидно. Знаком, що ліпше.
Катеринщик, -ка, м. Шарманщикъ. Катеринка грає... іде катеринщик.
Куліти, -лію, -єш, гл. Хромать.
Листя́стий, -а, -е. Лиственный. Дуб і инші листясті дерева мають гіля.
Начудний, -а, -е. Чудесний, удивительный. Ой розсуди, бабусенько, сей начудний сон.
Пересмикнути, -ну́, -не́ш, гл.
1) одн. в. отъ пересмикати.
2) О зайцѣ: перебѣжать. Заєць пересмикнув на той бік через греблю.
Позамулювати, -люю, -єш, гл. Занести иломъ (во множествѣ). І була б трава, та позамулювало.
Черкати, -ка́ю, -єш, гл.
1) Проводить черту, чертить. Як надрізує чоловік хліб цілий, то попереду черкає ножем навхрест.
2) Писать. Батюшка усе зашептував і записував; сестра Меланія теж собі пірцем черкала.
3) Бить (огнивомъ). Кресалом черкає.
4) Ругаться, поминая чорта. Не найшов дверей та й черкає: «Шо воно за чорт там?»
5) Выпивать. Горілку, мед не чаркою, поставцем черкає. Прогуляє; кажуть, черкає добре.
6) = черчати.
