Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

погонка

Погонка, -ки, ж. Преслѣдованіе; неудовольствіе, нареканіе. Мнж. 189. Вони погонку гонять, що пробі пару волів даси за безчестя. Павлогр. у. Пін один робить як слід, а вона ще на його й погонку жене. Екатер. у. Попа на тебе таку погонку жене, що біда. Екатер. у. (Залюб.). Cм. погінка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 234.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОНКА"
До́хтор, -ра, м. Докторъ, врачъ. Добривечір, путе дохтор, я то з жінкою приїхав; сорок рублів положу, викуруй мі, я тя прошу. Чуб. V. 1085.
Засти́глий, -а, -е. Застывшій. Застигле холодне повітря. Мир. Пов. І. 145.
Копитальний, -а, -е. Богатый, съ капиталомъ. Копитальні люде. Вас. 210.
Лапа, -пи, ж. 1) Лапа. Пише як сорока лапою. Ном. № 6078. 2) Рычагъ въ валу, подымающій толчею въ ступѣ. 3) Лапчатый ломъ, т. е. съ двумя пальцами. Ум. лапка, лапочка. Ув. Лапище.
Переор, -ру, м. Перепашка.
Плямка, -ки, ж. 1) Ум. отъ пляма. 2) = клямка. Левч. 180.
Полонянин, -на, м. Плѣнникъ. Чи скаже він тобі покірне слово, благатиме тебе як полонянин. К. Іов. 92.
Приспільниця, -ці, ж. Масляница. Угор.
Стаскати, скаю, -єш, гл. Встащить, снести. Стаскав його жид і на ту гору. Мнж. 117.
Тіснісінько нар. Совсѣмъ тѣсно. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГОНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.