Апелюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Апеллировать.
Вербовий, -а, -е. Ивовый. Козячий кожух, вербові дрова, — біда ютова.
Лото́чок, -чка, м. Деревянная трубка, по которой мука идетъ изъ подъ жернова.
Позатруювати, -руюю, -єш, гл. Заразить (многихъ). Ми не знали, що в їх короста, та й давали їм цебра, так вони й нас позатруювали: на всіх чисто короста напала.
Пробалувати, -лую, -єш, гл. ? Юж моя миленька за иншого пішла. Ней іде, ней іде, нехай пробалує, ней ю колька возьме, ней ся забанує.
Прозорний, -а, -е. 1) = прозірний.
2) Прозорна рушниця. Ружье большого калибра.
Слупок, -пка, м. Столбикъ — часть различи. снарядовъ: ткацкаго станка, шпуляра и пр.
Упин, -ну, м.
1) Удержъ, остановка. Нема впину вдовиному сину.
2) Препятствіе, задержка. Добре було чумакові, як не було ніде впину. Cм. спин.
Ухопитися, -плюся, -пишся, гл. Схватиться, ухватиться. Хто топипься — й за бритву вхопиться. Ухопився, як реп'ях. Ті як ухопляться: той руба, той деревню вивозить, той кичує, той оре.
Хабета, -ти, ж. Кляча. Отто хабета: скільки бий, стільки і в'їдеш.
