Виливання, -ня, с. Выливаніе; изливаніе.
Діді́вщина, -ни, ж. 1) Дѣдовщина, наслѣдіе, оставшееся послѣ дѣда. 2) Время, въ которое жили дѣды. Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє, а внук косу несе в росу, за ними співає.
До IІ сз. = То. Ой як прийду додомоньку, до всі мене лають. Як прийде пора, до я вийду сама. До-б = То-б. Як би я не манила, до-б я боса ходила. Коли б мені, да Господи, повечоріло, до-б на моєму серденьку поздоровіло.
Жа́лля́, -ля, с. = жаль. Батько бив, батько бив, нагай увірвався, а я низом по-під хмизом в зілля заховався. Батько йде, батько йде, на грудку споткнувся, а я з жалля, з запечалля з батька усміхнувся.
Машини́стий, -того, м. Машинистъ.
Насе́рдний, -а, -е. Сердечный. Ти мої рани насердні загоїла, замовила рідним словом, рідною піснею. Не діло мене крушило, а туга насердна.
Розсоханя, -ні, ж. Коршунъ красный, шулятникъ, Falco milvus. Розсоханя має хвіст розсохатий.
Упімнути, -ся. Cм. упоминати, -ся.
Утручати, -чаю, -єш, сов. в. утрутити, -чу, -тиш, гл. Толкать, вталкивать, втолкнуть. Ой приведи до річеньки, а не втручай в воду. В танці два кінці: або сам упадеш, або тебе втрутять — а все наб'єшся. Не можуть ніяк її до сіней утрутити.
Чев'ядіти, -дію, -єш, гл. Хирѣть, болѣть. Не кошеня чогось усе чев'ядіє.
