Дави́ти, -влю́, -виш, одн. в. давну́ти, давну́, давне́ш, гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. 4) Душить, давить. 5) Притѣснять, угнетать. Так судила Божа воля, щоб давила нас недоля. 6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах.
Дорі́дний, -а, -е. 1) Урожайный. Хвалить Бога, тепер дорідний год на всячину. 2) Рослый, крупный. Дорідне жито. 3) Прирожденный, врожденный. Дорідна відьма, а єсть відьми роблені, — мати дочці так поробе, то вона й відьмою стане.
Загла́джувати, -джую, -єш, сов. в. загла́дити, -джу, -диш, гл. 1) Заглаживать, загладить, приглаживать, пригладить. Та вмий біле личко, та загладь головочку. 2) Уничтожать, уничтожить, истреблять, истребить. Загладжують безбожники границі. Він хоче загладити наше обличчє серед народів.
Ладан, -ну, м. Ладонъ. Чорт ладану боїться. на ладан дихати. Быть близкимъ къ смерти. Ум. ладанець. Купила свічечку, ладанцю, пришила додому та й накадила у хаті.
Має́т, -ту, м. = маєток. Уручаю тобі, брате, всі мої маєти.
Патичка, -ки, ж. Ум. отъ патика.
Повтишкувати, -кую, -єш, гл. Втолкнуть (многихъ). Не спить Сатанаїл з першими янголами, темнішими, да радиться, щоб Бога і тіх янголів у воду повтишкувати — повпихати.
Правдешній, -я, -є. Настоящій. Він правдешній буковинець.
Ущавити, -влю, -виш, гл. ? дощ ущавив. Дождь пріударилъ.
Штиркнути, -кну, -неш, гл. Однокр. в. отъ штиркати.
