Вирячувати, -чую, -єш, сов. в. вирячити, -чу, -чиш, гл. — очі. Вытаращивать, вытаращить глаза. Яким знов вирячив очі на свою жінку.
За́біч I, -бочі, ж. 1) Укромное мѣсто. у за́біч. Въ сторону, въ сторонѣ. 2) Укромный заливъ, бухта съ спокойнымъ теченіемъ.
Завища́ти, -щу́, -щи́ш, гл. Завизжать. Як запищить, як завищить! та й побігла в ліс.
Крижаний, -а́, -е́ Ледяной.
Могори́чити, -чу, -чиш, гл. Угощать для какой-нибудь цѣли, располагать въ свою пользу угощеніемъ. Треба прохати сусідів... та ще й могоричити. Могоричив, могоричив, поки сказав.
Набіли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Набѣлиться. Прийде неділенька, набілися, пойди до церкви, помолися.
Неприродно нар. Неестественно, ненатурально.
Обцаркувати, -ку́ю, -єш, гл. Огородить. Наша пасіка стояла на всі боки обцаркована.
Перемальовувати, -вую, -єш, сов. в. перемалювати, -люю, -єш, гл.
1) Списывать, списать красками; перерисовывать, перерисовать (съ оригинала копію). Маляр перемалював собі нашого Миколу.
2) Измѣнить живопись. Маляр тебе послухав: бач, перемалював чобіт, як ти сказав.
Циганити, -ню, -ниш, гл. 1) Выманивать, выпрашивать (о цыганахъ). 2) Въ свадебномъ обрядѣ: ходить по хатамъ, выпрашивать, — Cм. циганщина.
