Відвильнути, -ну, -неш, гл. Отлучиться на короткое время. Тільки одвильне куди мати, — то вже дитина й долі, упала з полу.
Гур-гур, меж. звукоподражаніе грохоту. Гур-гур-гур! щось страшно загуркотіло, (їдучи) по під вікнами й стихло. А тут грім помаленьку: гур-гур-гур. У М. Вовчка о разсыпавшихся бусахъ. Як ірвоне з себе коралі дорогі — геть одкинула, — тільки вони гур-гур, роскотилися.
Дойни́к, -ку́, м. = дойняк.
Жабини, -бин, ж. мн. = жаберина.
Змій, змія, м. Змѣй, драконъ. Змій робиться з простої гадини, тілько їй треба так де-небудь пробути, шоб вона сім год не чула ні дзвона, ні чоловічого голосу. Тоді у неї почнуть рости крила.... і летить. І був коло Києва змій, і кожного году посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. Ум. змійок.
Мига́ння, -ня, с. = мигавка.
Мисча́, -чати, с. Маленькая мисочка.
Молоча́ник, -ка, м. Рыба-самецъ.
Позустрівати, -ва́ю, -єш, гл. = позострівати.
Учений, -а, -е. Ученый. Вченому світ, а невченому тьма.
