Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

запоручити

Запоручи́ти, -чу́, -чиш, гл. Поручить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 84.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОРУЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОРУЧИТИ"
Дола́суватися, -суююся, -єшся, гл. Долакомиться.
До́спі́х, -ху, м. Успѣхъ, успѣшность. А в ділі все нема доспіху, — куди ні глянеш, — все не те. Алв. 9.
Киплячий, -а, -е. = кип'ячий.
Ле́мбик, -ка, м. Алембикъ, перегонный кубъ.
Ме́кнути Cм. мекати.
Мизи́нчий, -а, -е. Самый младшій. Мизинче, поки буде инче. Камен. у.
Понасуплювати, -плюємо, -єте, гл. Нахмурить (во множествѣ).
Пуджівно, -на, с. = пужално. Вх. Зн. 57.
Роспукуватися, -куюся, -єшся, гл. = роспукатися. ЗОЮР. II. 77. Г. Барв. 222. А дівчина, справді, як та квіточка роспукується. МВ. І. 98.
Сімдесят, -ти числ. Семьдесятъ. Чорт сімдесят пар постолів стоптав, поки їх докупи зібрав. Ном. № 9023.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАПОРУЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.