Докуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Та вже ж мені та докучила та чужая та сторононька. Біда докучила. Я стала докучати своїй матері, щоб дула мені їсти. Также безлично. Повернусь на другий бік, або що, бо вже докучило одним боком лежати.
Заметі́ль, -лі, ж. Мятель. Заметіль замела шляхи.
Катеришциця, -ці, ж. Шарманщица.
Лютува́ння, -ня, с. Свирѣпствованіе. Лютуванням і кров'ю вони наситились уже в-доволю.
Ля́бдати, -даю, -єш, гл. Болтать.
Ма́те́рно нар. По матери, по матерщинѣ. Лаяти матерно.
Нічвидний, -а, -е. Непривлекательный, некрасивый. Яка вона стала нічвидна.
Промигтіти, гчу, гти́ш, гл. Промелькнуть. Швидко-швидко бігли коні, — тільки в очах усе теє промигтіло.
Синявча, -чати, с. = синяк 6.
Скрекотання, -ня, с. Стрекотаніе.
