Віддякувати, -кую, -єш, віддячити, -чу, -чиш, гл. 1) Отблагодарить. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяче, віддячим!
Віщук, -ка, м. Вѣстникъ.
Запізва́ти, -зву́, -веш, гл. Привлечь къ суду. Запізвав мене Степан.
Моцьо́, -ця́, с. Дѣтск. = моня.
Побити, -б'ю, -єш, гл.
1) Побить, поколотить. За моє жито, та мене й побито.
2) Побить, разбить (во множ.), перебить. Пішла по воду, відра побила.
3) Перебить, поубивать (многихъ). Наші за ними (турками), побили й порубали. І зо зла палицю хапає... шпурнув — та й всіх курей побив.
4) Побѣдить, одолѣть, поразить. Гей молодих турків башів москалі побили. Поб'ють тебе, козаченьку, сиротинські сльози. Бодай же вас, сини мої... у полі побило разом три недолі.
5) Украсить. Вистроїв тростяний палац, маковим цвітом побив.
Приймит, -та, м. = приймак.
Припасний, -а, -е. Запасной. Припасна копійка є у його.
Сатанюка, -ки, м. Ув. отъ сатана.
Товкачик, товкачичок, -чка, м. Ум. отъ товкач.
Шалевий, -а, -е. Сдѣланный изъ шали. Я оддав би шалевий свій пояс. Шалевим поясом підперезаний.
