Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

запорожець

Запоро́жець, -жця, м. 1) Запорожець, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запорожцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. На самім останку дають коровай на запорожця... А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. Грин. III. 521. Чи усім сватового хліба достало? — Ні, ще запорожцям не давали. Маркев. 133. Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати. Св. п. КС. 1883. II. 399.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 83.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОРОЖЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАПОРОЖЕЦЬ"
Ані́ж, сз. Нежели, чѣмъ. Лучча рілля ранняя, аніж тая пізняя. Н. п.
Долігливість, -вости, ж. = долегливість.
Запи́начка, -ки, ж. Покрывало, кусокъ ткани, которой что-либо завѣшиваютъ, покриваютъ. Конст. у.
Кляпа, -пи, ж. Старая корова. Вх. Лем. 425.
Понадряпувати, -пую, -єш, гл. Нацарапать (во множествѣ).
Справник, -ка, м. Исправникъ. Хата, 66.
Токан, -на, м. = мамалиґа. Вх. Зн. 70.
Трунка, -ки, ж. Ум. отъ труна.
Увінити, -ню, -ниш, гл. Дать приданое.  
Цьвох меж., выражающее ударъ кнутомъ. А економ його батогом цьвох, цьвох. Ном. № 2346.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАПОРОЖЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.