Глумливий, -а, -е. Насмѣшливый. Міські все люде нещирії, глумливії.
Горо́жа, -жі, ж. Ограда, огорожа.
Добро́, -ра́, с. 1) Добро, благо. Лихо не без добра. Добра твого (Боже) язик переказати не може. За мов добро — штовх мене в ребро. 2) Имущество. Заснув він смачно так, як сплять всі добрі люде, що щиро стережуть добра своїх панів. Стали пани-ляха спосіб прибірати: од козацьких, од мужицьких комір ключі одбірати, над козацьким, над мужицьким добром господарувати. мн. До́бра. Имѣнія. Не має привлащати добр військових. Не осягли мої варязькі добра князькі підлизи. 3) Довольство. Ой мандрував молодий козак та мандрував зтиха: він не з добра, не з роскошів, а з великого лиха. В добрі ся не чує. З те́бе добра́ не бу́де. Изъ тебя ничего хорошаго, порядочнаго не выйдетъ. Ой казали мені люде, що добра з тебе не буде.
Кий II, мѣст. сокращенное изъ який въ выраж. кий біс! кий чорт!
Осковзнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Поскользнуться. 2) Ошибиться, промахнуться. Я тим осковзнувся трохи, що рано посіяв.
Покахикати, -каю, -єш, гл. Покашлять.
Пулюкати, -каю, -єш, гл. Объ индюшкахъ: кричать: пуль, пуль.
Рішинець, -нця, м.
1) Рѣшеніе, опредѣленіе, приговоръ. Побачимо, який рішинець вийде, а діло щось ялозне. Почула рішинець.
2) Конецъ. Тут тобі й рішинець.
Фантазувати, -вую, -єш, гл. Фантазировать.
Шкирготати, -гочу, -чеш, гл. = скреготати. Шкиргоче сорока.
